АУТИЗМ - ЦЕ ХВОРОБА ЧИ СПОСІБ ЖИТТЯ?
АУТИЗМ ВСЕОСЯЖНИЙ; ВІН ВИЗНАЧАЄ КОЖНУ ПОДІЮ, КОЖНЕ
ПОЧУТТЯ, СПРИЙМАННЯ, КОЖНУ ДУМКУ, КОЖНЕ ВІДЧУТТЯ
І КОЖНИЙ АСПЕКТ ІСНУВАННЯ.
Джим Сінклер
Аутизм — це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленнями у соціальній взаємодії і спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з'являються у віці до 3 років.
На думку науковців, аутизм є чи не найзагадковішим порушенням розвитку, за якого людина перебуває нібито у власному просторі, орієнтується на свої, інколи нікому незрозумілі інформаційні сигнали довкілля. На відміну від усіх інших дітей з психофізичними порушеннями і без них, аутична дитина не йде назустріч іншій людині і не радіє, коли будь-хто, дитина чи дорослий, хоче, наприклад, гратися разом з нею.
Це порушення розвитку виявляється у ранньому віці і супроводжує людину все життя. При цьому, вчасно розпочата ефективна корекційна робота уможливлює достатню адаптацію особи з аутизмом до спільноти інших людей. Через це аутичні порушення можна сприймати як особливий спосіб життя, хоча багато у чому відмінний від того, який мають звичайні люди.
ВАЖЛИВО ЗНАТИ! ТИПОВИМИ ДЛЯ АУТИЧНИХ РОЗЛАДІВ МОЖУТЬ БУТИ ПРОЯВИ, КОЛИ ДИТИНА:
• не утримує тривало контакту "очі в очі";
• не відгукується на ім'я за збереженого слуху;
• виявляє дефіцит "спільної уваги" (наприклад, не намагається привернути словом або жестом уваги інших людей до предмета, що зацікавив її);
• не просить допомоги;
• не намагається чимось поділитися;
• виконує постійно одноманітні дії;
• не терпить втручання у свої заняття іншої людини;
• використовує іншу людину для власних потреб (лізепо ній вгору, веде за руку до потрібного предмета тощо), при цьому не виявляє ніякого емоційного контакту.
Виокремимо такі характерні показники аутизму як: 1) нерівномірність розвитку; 2) неадекватність проявів та 3) стереотипію на різних рівнях.
Через нерівномірність розвитку при аутичному спектрі розладів типовою є така ситуація: деякі характерні для раннього віку прояви у багатьох дітей з аутизмом можуть зберігатися довгі роки (наприклад, брати все до рота, трясти руками, стукотіти предметом об предмет тощо); окрім цього є певні функції, які значно відстають від вікової норми (соціальний інтелект, мовлення, вербальний інтелект, побутові навички), але є й такі, що відповідають нормі, або навіть значно випереджають її (наприклад, невербальний інтелект, який виявляється у здатності оволодівати комп'ютером та іншою технікою, конструюванні, музиці, образотворчому мистецтві, математиці).
До аутичного спектру розладів відносять такі порушення як ранній аутизм (синдром Каннера), високофункційний аутизм (синдром Аспергера), синдром Ретта й дитячий дезінтегративний розлад.
Йдеться також про те, що аутизм виявляється у неадекватній взаємодії з довкіллям. Це стосується:
• світу природи — нездатність повноцінно входити у просторове поле; фрагментарне, вибіркове реагування на зовнішністимули;
• культурної сфери — однотипне, зазвичай неігрове маніпулювання іграшками чи предметами (дитина будує з них ланцюжки, крутить їх окремі частини, трясе ними, постійно підкидає вгору тощо; швидко одноманітно гортає книжки; має недостатню здатність до сюжетної і нездатна до рольової гри);
• світу людей — нездатність наслідувати їх, розуміти їхні емоції, наміри, вчинки; спілкуватися з ними.
Стереотипія при аутизмі часто виявляється у рухах тіла, у поведінці, проявах емоцій, у сфері інтересів тощо. Поведінкова стереотипія характеризується певним консерватизмом, непластичністю, нетерпимістю до змін у житті і довкіллі (так звана неофобія чи "феномен тотожності").
Стереотипія (грец. stereo + typos — твердий (об'ємний) відбиток, взірець) — наполегливе повторення якоїсь дії, яка щоразу здійснюється автоматично, неусвідомлено і без змін. Спостерігається при розумовій відсталості, розладах аутичного спектру, сенсорній депривації тощо.
Дитина відчуває велику потребу у збереженні стабільності і незмінності свого звичного оточення. Вона погано переносить зміни у своєму житті: нові їжа, одяг, коляска, ванна, постіль можуть викликати паніку. Перестановка меблів, зміна звичного маршруту також можуть привести дитину у стан тривоги і гніву.
Рухові стереотипії полягають у частому і ритмічному (нерідко протягом усього дня) повторенні певних рухів, що приносять дитині помітне задоволення, сильно збуджують її. Це можуть бути розгойдування, вертіння головою, рухи пальцями перед очима, махання руками, трясіння кистями, кружляння, біг по колу, постукування, поплескування тощо.
Дитина може бігати, стрибати "як заведена". Інколи спостерігається цілий комплекс стереотипних дій, наприклад, дитина косить очима, витягує губи трубочкою, свистить, постукує пальцем по щоці тощо.
Ще одним із проявів такої фіксованої поведінки є мовленнєва стереотипія — мимовільне багаторазове повторення в експресивному (активному) мовленні окремих слів, зворотів і цілих фраз.
В ігровій діяльності також є схильність до стереотипії. Дитина буває заворожена спогляданням яскравих предметів, їх рухом. Надовго затримується етап маніпулятивної, одноманітної гри неігровими предметами: кришками, каструлями, взуттям, інструментами. Особлива пристрасть спостерігається до ігор з неструктурованим матеріалом: діти невпинно переливають воду, пересипають пісок. Вони можуть також годинами виставляти книги, кубики, машинки інші предмети в лінію, розподіляти їх за кольором, розміром. Збирають і розбирають вежі, пазли і якщо щось не виходить, дуже нервують, збуджуються, прагнуть усе відновити. Люблять іграшки, що видають звуки, наприклад, довго і одноманітно крутять дзиґу, кришки. Характерний інтерес до нефункціональних елементів предметів, таких як запах, колір, певні якості поверхні. Часто у дитини є улюблені речі, з якими вона не розлучається, тримає завжди в руках, крутить або здійснює з ними інші дії. Стереотипії можуть виявлятися постійно, але інколи вони виникають тільки під час хвилювання чи особливому збудженні.
Якщо для батьків помітними стають перераховані вище ознаки аутичного типу розвитку, то обов'язково потрібно звернутися до дитячого психіатра, щоб пересвідчитися, наскільки ці особливості розвитку дитини мають підставу, що діагноз "аутизм" може бути поставлено лише після здійснення поглибленої клінічної оцінки, що грунтується на визнаних за міжнародними стандартами критеріях
Важливо також проконсультуватися у фахівців дефектологічного профілю (спеціального психолога чи корекційного педагога), які мають досвід роботи з такими дітьми, можуть надати розгорнуту характеристику стану психічного розвитку дитини, а також визначити форми і напрями корекційних занять для дитини.
За наявності підтвердженого діагнозу "аутизм", у різних його варіантах (синдром Каннера, дитячий аутизм, атиповий аутизм, синдром Аспергера), варто створити найсприятливіші умови для розвитку дитини. Важливо, щоб підхід був комплексним, але не хаотичним. Зрозуміло, що батьки налаштовані зробити все можливе заради здоров'я власної дитини. Інколи це виявляється у зміні одного методу на інший, неспроможності визначитися щодо дієвих програм впливу на її розвиток.
Комплексний зважений підхід охоплює як організацію потрібної в деяких випадках медикаментозної підтримки, так і залучення до системи інтенсивних психолого-педагогічних корекційних заходів. У відповідності до стану розвитку дитини визначається, що саме стане змістом і формою корекційних програм.
Коментарi